Комірчастий бетон
Апр 30th, 2009 by admin
Важливою характеристикою комірчастого бетону є його щільність, тобто маса одного кубічного метра матеріалу, яка може складати від 200 до 1200 кг/куб. м. Найчастіше для конструктивних елементів, використовують бетон щільністю 600–700 кг/куб. м. Чим щільність нижча, тим краще теплозахист, тим менше витрата матеріальних, трудових і енергетичних ресурсів. Проте, є чинник що перешкоджає зниженню щільності. Існує загальна закономірність – чим вище пористість (тобто чим нижче щільність) матеріалу, тим менше його міцність. Для комірчастого бетону ця залежність – кубічна, тобто зниження щільності в два рази наводить до падіння міцності у вісім разів.
Міцність комірчастому бетону необхідна для сприйняття ним розрахункових навантажень, вона регламентується нормативною і технічною документацією залежно від вигляду і призначення виробу. Можливі випадки, коли зниженню щільності перешкоджають інші чинники, окрім міцності.
При порівняно малих розрахункових навантаженнях, наприклад, в стіні одно- або двоповерхового котеджу, щільність комірчастого бетону, за умовами міцності, могла б бути і нижчою, але її неможливо зменшити із-за твердості бетону, що недопустимо знижується. У інших випадках перешкодою на дорозі зменшення щільності виявляється морозостійкість, що знижується, або недопустимо зростаюча повітропроникність (останнє особливо важливе для районів з сильними вітрами, наприклад, для Приморського краю). Тут виникає питання захисту, комірчастого бетону від зовнішніх дій.
Будь-яке реальне тіло виникає, існує і зникає в оточенні зовнішнього середовища, яке включає сили, що діють на тіло, характеризується такими параметрами, як температура, хімічний склад, наявність випромінювань і тому подібне Середовище, на всіх стадіях існування тіла активно впливає на останнє через його поверхню, що є кордоном між тілом і довкіллям. В усіх точках тіла виникають реакції на дії середовища, причому, величина реакцій не однакова, вона залежить від координат даної точки, від міри її экранированности власним матеріалом тіла. Максимальні дії завжди сприймає поверхня і вона захищає внутрішні шари тіла.
На зорі розвитку великопанельного житлового будівництва намагалися робити двошарові стінні панелі, в яких комірчастий бетон був захищений шаром важкого бетону, проте незабаром від цього відмовилися з ряду причин:
* Функціонально досить було шару важкого бетону завтовшки 1–2. см, але технологічно важко було виконати шар менше 4–5 см, панель виходила надмірно важкою і матеріаломісткою;
* Панель вимагала двох технологічних ліній – для важкого і для комірчастого бетону, вона фактично, двічі формувалася, що недопустимо збільшувало трудовитрати;
* Шари характеризувалися різною усадкою, вони мали різні коефіцієнти температурного розширення і паропроницаемости, що наводило до появи внутрішньої напруги;